Віровчення євангельських християн-баптистів
Про Слово Боже, або Сващене Писання
Ми віримо, що Біблія, книги Святого Письма Старого та Нового Завітів канонічні, є Словом Божим, написаним за натхненням Духа Святого і складається з 39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту. ін. 17:17; Рим. 3:22.
Біблія – досконале одкровення Бога роду людського – є справжнім джерелом богопізнання. Вона відкриває волю Божу, містить Божі заповіді, закони та пророцтва і вказує шлях до спасіння. 2 Тім. 3:16; 2 Пет. 1:21; Єр. 1:9; 27:18; 36:1-4; 2 Пет. 1:15-20; Еф. 3:3; 1 Фес. 2:13; 1 Кор. 2:13; ін. 20:31; Відкр. 22:18-19.
Біблія відкриває істину, сповіщає про Божу любов і вічне життя у Христі Ісусі. ін. 14,6; 1 Ін. 4:10; 1 Ін. 5:11; ін. 20:31. Священне писання є джерелом християнської віри та духовним керівництвом для віруючих. Рим. 10:17; 2 Пет. 1:19; Ісус Нав. 1:7-8; Мт. 22:29; Рим. 15:4; 2 Тім. 3:14-16; Євр. 4:12.
Про Бога
Ми віримо в єдиного, живого, істинного Бога. Втор. 4:35; Іс. 44:6; 45:5-6; Пс. 89:3; Єр. 10:10; Дан. 6:26; Мр. 12:29,32; Іван. 17:3.
Ми віримо в Безпочаткового, Премудрого, Всюдисущого, Всезнаючого і Всемогутнього Бога. Пс. 146:5; Пс. 138:2; Діян. 15:18; Пр. 5:21; 15:3; Пс. 101:28; 138:7-10; Єр. 23:23-24; 1 Тім. 1:17; Євр. 4:13; Побут. 17:1
Ми віримо в Бога Творця, який створив небо і землю і все, що їх наповнює. Іс. 45:12; Пс. 23:1; Побут. 1:1-3; Пс. 106:25-29; На розум. 1:5; Іс. 40:26-29; Діян. 17:24–28.
Ми віримо, що Бог є Духом, і як Дух Він невидимий для людей. Іван. 4:24; Вих. 33:20; Іван. 1:18; Іван. 4:12; 1 Тім. 6:16. Однак “невидиме Його, вічна сила Його та Божество, від створення світу через розгляд творів видимі” Рим. 1:20.
Ми віримо, що Бог досконалий, праведний і святий. Мт. 5:48; 1 Пет. 1:15–16; Втор. 32:4; Іс. 57:15.
Бог милосердний, справедливий і співчутливий. Цибуля. 6:36; Пс. 118:37; Пс. 98:9; Як. 5:11; Пс. 85:5; 114:5; Цибуля. 10:30–37; Мт. 9:36; 14:14; Цибуля. 7:13; Євр. 4:15.
Ми віримо, що “Бог є любов”, і ця любов явлена людству в Ісусі Христі. 1 Іоан. 4:9-16; Іван. 13:15; 14:21; 16:27; 17:23; 1-е Іоан. 4:9-10; Рим. 5:8; Еф. 2:4-5; 1 Тім. 2:4.
Про триєдність Бога
Ми віримо в триєдиного єдиносущного Бога Отця, Сина і Святого Духа. 1 Іоан. 5:7; Побут. 1:16; 3:22; 11:7; Іс. 6.8; 48:16; Мт. 3:16–17. Бог Отець 1 Пет. 1:12; 1 Кор. 8:6.
Бог Син – Ісус Христос. Іван. 6:27; Рим. 9:5; 1-е Тім. 3:16; Іван. 1:1; Іван. 10:30; Флп. 2:6; Мт 28:19; 2 Кор. 13:13. Бог Дух Святий Діян. 5:3-4; 1 Кор. 3:16.
Ми віримо, що кожна народжена понад людина має в собі Отця, Сина і Духа Святого. 2 Іван 9; 1 Іоан. 2:23; 1 Кор. 3:16; Рим. 8:9.
Про Ісуса Христа – Сина Божого
Ми віримо, що Ісус Христос є Син Божий, що від вічності є Богом 1 Іван. 5:20; Рим. 9:5; Іван. 1:3; Кільк. 1:16; Відкр. 1:8; Іван. 8:25; Колос. 1:15:17; Іван. 3:13; 6:62; 17:15:24; 1 Кор. 15:47.
Христос всезнаючий, всюдисущий, святий, непричетний злу Іоан. 2:24-25; Євр. 4:13; Мт. 9:3-4; Іван. 1:48-49; 4:29; Кільк. 2:3; Мт. 18:20; Мт. 28:20; Євр. 7:26.
Ми віримо, що Бог від вічності визначив Свого єдинородного Сина Ісуса Христа як жертву умилостивлення для викуплення та спасіння роду людського Рим. 8,3; 1 Пет. 1:18,20; Іс. 53:5; 1 Пет. 2:24; 3:18.
Ісус Христос зачатий від Духа Святого, народився від діви Марії, поєднавши в Собі божественне єство з людським. Іс. 7:14; Мт. 1:20; Цибуля. 1:35; 1 Тім. 3:16; Рим. 1:3-4.
Ми віримо, що Ісус Христос є єдиним посередником між Богом і людиною.1 Тим. 2:5; Кільк. 1:20. Ми віримо, що “Христос помер за наші гріхи, за Писанням, і що Він був похований і що воскрес у третій день, за Писанням” 1 Кор. 15:3-4.
Христос “відданий за наші гріхи і воскрес для виправдання нашого” Рим. 4:25; Діян. 13:39; Рим. 5:18; Євр. 9:11:26. Він є Переможцем над дияволом, пеклом і смертю.1 Кор. 15:55.
Він смертю позбавив “сили того, хто має державу смерті, тобто диявола” Євр. 2:14-15; 1 Іоан. 3:8; Цибуля. 4:33-36:41; 2 Тім. 1:10; Вiдкр. 20:2-3:14.
Ми віримо, що Христос є обітований Помазаник Божий – Месія і єдиний Спаситель світу. Діян. 2:26, Цибуля. 4:18-19, Дії. 4:12. “Син Людський має владу землі прощати гріхи” – Мф. 9:6; Іван. 4:42; 10:28;1 Пет. 1:18–19; Гал. 1:4; 2:20; Еф. 5:2; 1 Тім. 2:6; Тіт. 2:14; Євр. 9:12.
Ми віримо, що воскреслий Ісус Христос піднісся на небо, осів праворуч Бога і став ходитиме за нас перед Отцем Небесним і Первосвящеником майбутніх благ Мар. 16:19; Євр. 9:24. 1 Іоан. 2:1; Євр. 7:24-25; 1 Тім. 2:5-6; 3:16.Євр. 9:11-12; 7:21-28; 8:1–6.
Ми віримо, що воскреслий, піднесений і прославлений Ісус Христос є Засновником і Главою Церкви Мф. 16:18; Кільк. 1:18; Еф. 1:22-23; 5:23.
Ми віримо, що Ісус Христос знову прийде в силі та славі судити живих та мертвих Іван. 5:22. Дії 17:31; 1:11; Вiдкр. 19:11–16. Мт. 24:30; Бер. 14:62; Цибуля. 21:27; Діян. 1:11.
Про Духа Святого
Ми віримо, що Дух Святий має всі божественні властивості Дії. 5:3-4, а саме:
всемогутністю Рим. 15:19;
всезнавством 1 Кор.2:10;
всюдисущістю Пс. 138:7;
святістю Еф. 4:30.
Дух Святий від вічності здійснює діяння Божі. Йов. 33:4, Пс. 103:30.
Дух Святий надихав пророків та апостолів. 2 Пет. 1:21.
Ми віримо, що Дух Святий був посланий у день П’ятидесятниці для свідчення про Христа, для прославлення Його та для творення Церкви. Діян. 1:8; Іван. 15:26; Іван. 16:7. Іван. 16:14; 1 Кор. 12:13.
Дух Святий викриває світ про гріх: про правду і про суд Іоан. 16:8, відроджує людину, що увірувала Іоан. 3:3-5; Тіт. 3:5, живе в ньому 1 Кор. 3:16; Рим. 8:9 і сприяє його духовному зростанню.
Ми віримо, що Святий Дух навчає, керує, навчає, викриває, підбадьорює і втішає віруючих. Іван. 14:26; 1 Кор. 2:12-13; Іван. 16:13; Діян. 8:29; 13:2; 16:6-7; Іван. 2:20,27. Еф. 3:16,18-19; 1 Кор. 6:11; Рим. 8:13-14; 2 Кор. 3:17-18; 2 Тім. 1:7. Еф. 1:13; 4:30; 1 Кор. 3.16; 6:19.
Ми віримо, що Дух Святий неодноразово виконує собою відроджену людину і дарує їй силу для святого життя і свідчення про Ісуса Христа. Діян. 4:31; Еф. 5:18; Діян. 1:8; 2:4; 5:3; 9:17; 13:9. 1 Кор. 2:4.
Дух Святий дарує дітям Божим здатність приносити плід Гал. 5:22-23; Еф. 5:9.
Дух Святий підкріплює нас у немощах наших і клопотає про нас Рим. 8:26.
Ми віримо, що Дух Святий наділяє віруючих благодатними дарами для служіння в Церкві: даром проповіді Євангелія, духовного виховання, допомоги, єдності у Христі та іншими. 1 Кор. 12:7-11:28.
Про людину
Створення людини. Ми віримо, що людина створена Богом безгрішним за образом і подобою Його. 1:27; Побут. 1:26; 2:7; 5:1; Еккл. 7:29; Іс. 45:12. Людина створена триєдиним. Він має дух, душу і тіло. 2:7; 1 Фес. 5:23.
Бог дав людині мудрість і владу для володіння навколишнім світом. Побут. 1:28; Побут. 2:15; Пс. 8:7. Бог створив людину з вільною волею, так що вона сама може зробити вибір між добром і злом. Побут. 2:16-17; І. Нав. 24:15; Єр. 21:8; Втор. 30:19.
Гріхопадіння людини. Людина порушила накази Бога і впала в гріх. Через гріхопадіння Адама все людство успадкувало гріх і смерть. Рим. 5:12; Іс. 59:2.
Спокута людини. Ми віримо, що наше відкуплення здійснено на Голгофському хресті через добровільну жертву Ісуса Христа за наші гріхи. Іван. 1:29; Мт. 20:28; Іс. 53:4-7; Діян. 4:10–12; 1 Пет. 1:18–19. 1 Пет. 2:24; Євр. 9:11–15.
У Христі Бог пропонує людині спасіння задарма. Тіт. 2:11; Мт. 11:28-30; 18:11; 2 Пет. 3:9; 1 Тім. 2:4; Рим. 3:24. Від людини залежить прийняти вірою пропонований порятунок і вічне життя або відкинути. Бер. 16:16. Іван. 12:46-48; Іван. 3:18; 5:39-40; Євр. 10:38; Діян. 10:43.
Ми віримо, що для звернення грішника до Бога необхідна віра, яка дається людині через дію Святого Духа і слухання Слова Божого. Іван. 16:8-9; Рим. 10:17; Євр. 11:6; Діян. 4:4.
Віра веде людину до покаяння, звернення від мертвих справ і спасіння у Христі Ісусі. Діян. 26:18; Діян. 11:21; Еф. 2:8.
Віра спонукає людину довіряти Господу і бути слухняною Йому. 2 Тім. 1:12; Рим. 4:18-21; Євр. 11:8. Визнання Ісуса Христа Господом і Спасителем є підтвердженням істинної віри. 2 Кор. 4:13; Іван. 20:28; Рим. 10:9-10; Мт. 10:32-33; Цибуля. 12:8-9; Діян. 8:37. Як. 2:17; Гал. 5:6.
Покаяння, звернення, відродження та виправдання
Ми віримо, що покаяння дається Богом людям за благодаттю. Бер. 1:15; Діян. 11:18; Рим. 2:4; Діян. 2:37–38. Покаяння навернення включають скруху про гріх, сповідання перед Господом і залишення гріха, прийняття Ісуса Христа своїм особистим Спасителем. 2 Кор. 7:10; Пр. 28:13; Пс. 37:19; Діян. 26:20.
Ми віримо, що наслідком навернення і прийняття Ісуса Христа рятівником є народження з Духа Святого і Слова Божого як необхідна умова всиновлення і входження в Царство Боже. Іван. 1:12–13; Іван. 3:5. Як. 1:18; 1 Кор. 4:15; Гал. 3:26. Через народження згори людина стає дитиною Божою, причасником Божественного єства та храмом Духа Святого. 2 Кор. 5:17; Гал. 6:17; 1 Пет. 2:9. 2 Пет. 1:4; 1 Кор. 6:19.
Справжніми ознаками відродження є повна зміна життя, ненависть до гріха, любов до Господа і Церкви, і прагнення до спілкування з Ним, прагнення до уподібнення Христа і виконання волі Божої. Еф. 2:5; Пс. 96: 10; Гал. 4:19. 2 Кор. 3:18; 1 Іоан. 3:14; 1 Іоан. 5:1; Гал. 5:13.
Народжені згори мають у собі свідчення від Духа Святого, що вони діти Божі та спадкоємці вічного життя. 1 Іоан. 5:10–11. Рим. 8:16-17; Гал. 4:7; Еф. 2:19.
Ми віримо, що виправдання змінює становище людини, яка увірувала перед Богом, звільняє її від свідомості винності і страху засудження за гріх, оскільки Христос прийняв на себе всю нашу провину і покарання за гріх. Рим. 5:9; Рим. 3:24-25; Рим. 4:25; Рим. 3:28; Гал. 2:16; 2 Кор. 5:21. Наслідком виправдання є звільнення від вічного засудження і гніву Божого, вбрання в праведність Христа, здобуття миру з Богом, володіння славною спадщиною з Христом. Рим. 5:9; Рим. 8:1; Рим. 4:5; Рим. 5:1; Рим. 8:30.
Освячення
Ми віримо, що без святості ніхто не може побачити Господа. Євр. 12:14; 1 Фес. 4:3-7.
Освячення є наслідком виправдання грішників через Ісуса Христа. 1 Кор. 1:30; Євр. 10:10–14; 1 Кор. 1:2; 1 Кор. 6:11; Рим. 1:7. Християнин потребує постійного освячення протягом усього життя. Вiдкр. 22:11; Еф. 5:27; 1 Фес. 5:23; 2 Кор. 3:18; Еф. 3:19.
Освячення є відокремлення від гріха, посвята Богу і перетворення на образ Ісуса Христа. Тіт. 2:14; 2 Пет. 3:14; Рим. 6:2,6; ФОП. 2:15; 2 Кор. 6:17-18; Кільк. 3:5-8. 2 Кор. 3:18. ФОП. 2:5; 1 Іоан. 2:6; Рим. 8:29; Еф. 4:13; Кільк. 3:10–11; Гал. 4:19. 2 Кор. 5:15; Рим. 6:19; 8:12-13. 1 Фес. 3:13. 1 Іоан. 3:2; 1 Кор. 15:49; Вiдкр. 19:7-8.
Освячення здійснюється Богом за участю віруючої людини. До Божественної сторони належить дія Бога через жертву Ісуса Христа, Його Слова та Духа Святого. 1 Фес. 5:23; Іван. 17:17; Еф. 5:25-26. 1 Пет. 1:2; Євр. 10:10;2 Фес. 2:13. До участі людини належить:
віра в Ісуса Христа як Спасителя 1 Кор. 1:30
дослідження Святого Письма Еф. 5:26. 1 Тім. 4:16; Іван. 5:39; 15:3; Як. 1:21-22; 2 Тім. 3:15-16
довіра Господу за всіх обставин життя 2Тим. 1:12.
святе ходіння перед Богом Об. 22:11.
Молитва
Молитва є засобом спілкування людини з Богом. Іван. 16:23; ФОП. 4:6; Єр. 33:3; Цибуля. 18:1; Рим. 8:15; Гал. 4:6; Мт. 26:41.
У молитві ми відкриваємо свої бажання Богові, Який сильний виконувати наші прохання, бо Він обіцяв відповідати на молитви тих, що волають до Нього. Пс. 49:15; Зах. 13:9; Мт. 26:4; ФОП. 4:6.
Ми повинні молитися не тільки про себе, а й за всіх людей: про церкву, про служителів, про успіх поширення Євангелія, про всіх святих, про рідних, про страждаючих, хворих, про наших друзів і ворогів. 1 Тім. 2:1-2; Побут. 18:23-32; Вих. 32:11-14, 30-32; 34:8-10; Мт. 5:44; Цибуля. 22:32; 23:34; 1 Іоан. 5:16; Як. 5:14; 2 Фес. 1:11; 3:1.
Діти Божі покликані завжди і за все дякувати Господу тому, що всі Його наміри служать на благо віруючому Єр. 29:1; Рим. 8:28;1 Фес. 5:17-18; Еф. 5:20.
Ми віримо, що Бог чує молитви, які волають Його, і виконує їх 1 Іван. 5:14. Іван. 16:23; Бер. 11:24-25; Іван. 14:13–14; 15.7; Мт.21:22; 2 Кор. 12:8-9.
Молитви можуть супроводжуватись постами. Бер. 2:2; Мт. 17:21. У Старому Завіті пости відбувалися при громадських лихах і судах Божих Їзд. 8:21-23; Йоїл. 1:14; 2:12-15. Молитва з постом також відбувається при переживаннях і скорботах Суд. 20:26; 2 Цар. 1:12; Еф. 4:3; Дан. 10:2-3; Пс. 34:13; 68:11; при обранні служителів церкви Діян. 13:2-3; 14:23 та інших обставин Мар. 9:29; 2 Кор. 6:4-5. Ісус Христос навчав, щоб у час посту люди не були сумними як лицеміри Мф. 6:16–18. Піст полягає не лише у помірності від прийняття їжі та перебування в молитві, а й у вирішенні “оків неправди” та у приведенні своїх стосунків з людьми у належний стан Іс. 58:3-12; Зах. 7:3-10; Мт. 5:23–24.
Церква Христова
Ми віримо, що Ісус Христос утворив Церкву. Мт. 16:18. Кільк. 1:26-27; Еф. 3:9-10; Рим. 14: 24-26. З дня П’ятидесятниці існують Вселенська (невидима), помісна та домашня церкви.
Вселенська Церква Христа складається з викуплених Кров’ю Христа людей з будь-якого коліна, язика, народу та племені, що знаходяться на небесах та на землі. Євр. 12:22-23; Вiдкр. 5:9-10; Еф. 1:22-23; 5:25-27; Кільк. 1:12–22. Вселенська церква називається:
Тілом ХристаКіл. 1:17-18; 1 Кор. 12:20-27; Еф. 1:22-23; Кільк. 1:18–27.
Нареченою Христа 2 Кор. 11:2; Еф. 5:27; Вiдкр. 19:7-9; 21:9-10.
Будинок духовний, або храм Божий Еф. 2:19-21; 1 Пет. 2:4-6; Євр. 3:6.
Паствою Христа Іоан. 10:16; Іван. 21:15-17; 1 Пет. 5:2; Євр. 13:20.
Ми віримо, що всі, хто увірував у Христа і народжені, хрищені (занурені) Духом Святим у Тіло Христове і є членами Церкви Христової. Іван. 3:5; Еф. 1:13; Рим. 8: 9,14; Тіт. 3:5-7. 1 Кор. 12:13; Діян. 2:47; Еф. 4:5; Гал. 3:27; Кільк. 2:12.
Ми віримо, що після закінчення періоду благодаті Церква Христова буде захоплена з землі на зустріч до Господа на повітрі, щоб там розділити з Ним вічну славу. Іван. 17:24; Іван. 14:13; 1 фес. 4:13–17; 1 Кор. 15:51-57; ФОП. 3:20–21.
Від Церкви відлучаються ті, хто пов’язаний на землі рішенням помісної церкви, які відпали від Христа, згідно з Писанням Євр. 6:4-7; Мт. 18:16-18; Іван. 20:23;1 Кор. 5:3-5.
Приналежність до Вселенської Церкви не звільняє від необхідності вступу до помісної церкви Діян. 2:41.
Помісна церква є зібранням відроджених душ, з’єднаних однією вірою (одним сповіданням), однією любов’ю та надією, які добровільно об’єдналися для спільного служіння Господу та задоволення своїх духовних потреб. Діян. 2:42; Мт. 18:17; Діян. 14:23; 1 Кор. 12:13; Рим. 8:9-14.
Завданнями помісної церкви є:
проповідь Євангелія Мф. 28:19; Бер. 16:15,20; Діян. 20:24;
виховання віруючих для досягнення святості, християнського благочестя та дотримання в житті наказів Христа Мф. 28:20; Еф. 3:18-19;
множення християнської любові та зміцнення єдності віруючих згідно з Первосвященицькою молитвою Господа Іоан. 17:21–23.
Про членство в помісній церкві
Умовою для вступу до членів помісної церкви є віра, покаяння та відродження. Про це людина свідчить перед Богом та церквою через усне сповідання, особисте життя та водне хрещення. Рим. 10:9–10. 1 Тім. 6:12; Діян. 19:2-5.
Віруюча людина стає членом помісної церкви після хрищення за вірою. Діян. 2:4
Для збереження церковного благочиння є заходи церковного впливу:
сповіщення Тит. 2:15; 1 Тім. 1:5,
зауваження 2 Фес. 3:14,
та відлучення 1 Кор. 5:12–13.
Відлучення від помісної церкви може бути у разі:
відпадання від віри в Бога Євр. 10:38; 1 Кор. 16:22;
ухилення в брехню Тит. 3:10;
гріхопадіння Мф. 18:15-18; 1 Кор. 5:11–13; 2 Фес. 3:6.
Влаштування помісної церкви
Кожна помісна церква належить Богові 1 Кор. 1:2; Діян. 20:28. З волі Божої церква має будову та певний порядок. 1 Кор. 14:33,40. Господь постачає служителів через покликання та обрання церквою. Право обрання належить церкві. Еф. 4:11–12; Діян. 6:2-7; 13:1-3; 15:22; 1 Кор. 12:28-29; Тіт. 1:5. Пресвітери зобов’язані пасти церкву Господа Діян. 20:28наставляти членів церкви у здоровому навчанні 2 Тим. 2:15 підтримувати слабкихДій. 20:35 викривати тих, хто противиться Тит. 1:9. Диякони покликані допомагати пресвітерам у їхньому служінні Діян. 6:1–4. У церквах можуть бути дияконіси та інші служителі, що обираються 1 Кор. 12:28; Рим. 16:1; 12:7-8. Пресвітери, диякони та інші обрані служителі беруть участь у обговоренні та вирішенні духовних питань. Діян. 15:6; Діян. 15:22; ФОП. 1:1. Служителі церкви можуть отримувати від неї зміст. 1 Кор. 9:14; Мт. 10:10; Гал. 6:6; 1 Тім. 5:17-18.
Про висвячення служителів церкви
Пресвітери, диякони та інші служителі, обрані церквою, повинні відповідати вимогам Святого Письма Діян. 6:3; 1 Тім. 3:1-12; Тіт. 1:6-9 і присвячуватися на служіння за допомогою покладання рук вищих служителів. 6:1-6; 13:3; 14:23; 1 Тім. 4:14; 5:22; Євр. 7:7. Рукоположення втрачає чинність при вчиненні служителем гріха, що тягне за собою відлучення від церкви Євр. 12:15-17; Єз. 44:10-13; Малий. 2:7-9.
Служителі нарівні з іншими членами церкви підлягають церковному стягненню, однак за участю вищих служителів 1 Тим. 5:19.
Обов’язки членів церкви
Члени Церкви повинні зберігати послух і вірність Господу 1 Цар. 15:22-23; Вiдкр. 2:10, жити між собою у світі та у взаємній любові 2 Фес. 1:3; Іван. 13:34-35; 1 Іоан. 3:11; 1 Пет. 1:22; Іван. 15:12,17.
Кожен член церкви повинен коритися служителям 1 Пет. 5:5; Євр. 13:17, надавати їм честь 1 Тим. 5:17, молитися за них – Кол. 4:3, і зберігати єдність церкви Флп 1:27; 2:2; Рим. 15:5-6. Члени церкви повинні брати ревну участь у житті церкви та матеріальному служінні 1 Кор. 12:25-26; Рим. 12:13; 2 Кор. 9:7-8; Євр. 13:16.
Кожен член церкви покликаний відвідувати богослужбові збори та гідно брати участь у Вечорі Господній Євр. 10:25; Пс. 15:3; 26:4; 121:1; 1 Кор. 11:26-28; Діян. 2:42.
Про водне хрещення
Ми віримо, що водне хрищення по вірі є виконанням заповіді Ісуса Христа про Церкву, свідченням віри і послуху Господу; вона є урочистою обіцянкою Богу доброї совісті Мар. 16:15-16; Діян. 2:38,41; 22:16. 1 Пет. 3:21.
Водне хрещення за Словом Божим звершується над тими, хто увірував в Ісуса як у свого особистого Спасителя і пережив народження згори. Діян. 8:36-38; 2:41; 8:12; 10:47; 18:8; 19:5.
Водохреща здійснюється служителями через одноразове занурення у воду в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Мт. 28:19.
Хрещення того, хто увірував, символізує його смерть, поховання і воскресіння з Христом. Рим. 6:3-5; Гал. 3:26-27; Кільк. 2:11–12.
Під час хрищення служитель ставить хрищеному запитання: “Чи віриш, що Ісус Христос є Син Божий? Чи обіцяєш служити Богу в доброму совісті? Діян. 8:37; 1 Пет. 3:21. Після ствердної відповіді хрещеного він каже: “За твоєю вірою хрищу тебе в ім’я Отця і Сина і Святого Духа”. Слово “Амінь” вимовляється разом із служителем. Після хрещення служителі моляться над хрещеними і хлібопереломлення.
Про Вечір Господній
Ми віримо, що Вечеря Господня (Хлібозаломлення) є заповіддю Ісуса Христа для спогаду і сповіщення Його страждань і смерті на хресті. 1 Кор. 11:23-26; Мт. 26:26-28; Цибуля. 22:17-20.
Вечеря Господня (Хлібозаломлення) виражає наше єднання з Христом та один з одним. 1 Кор. 10:16–17. Хліб і вино вказують на Тіло та Кров Ісуса Христа. Мт. 26:26-28.
Вечеря Господня відбуватиметься в Церкві “доки Він прийде” 1 Кор. 11:26. У Хлібозаломленні беруть участь члени церкви, які перебувають у мирі з Господом та церквою. 1 Кор. 11:27-29; Мт. 5:23–24.
Про недільний день
Ми віримо, що перший день тижня був днем, коли Ісус Христос воскрес для виправдання нашого Мф. 28:14; Бер. 16:9; Рим. 4:25.
Цей день, будучи днем воскресіння Христа з мертвих, сповіщає про славне свято нашого Викупителя і є великим святом для християн1 Кор. 5:7-8.
Перше і друге спілкування воскреслого Христа з учнями відбулося першого дня тижня Іван. 20:19–26.
Зіслання Духа Святого також відбулося в перший день тижня Діян. 2:1.
В день недільний апостол Іоанн був у дусі і одержав від Бога одкровення Отк. 1:10.
Перший день тижня пов’язаний із Церквою та небом. Він є чудовим доказом вічного прийняття Церкви Богом і вказує на те, що Він зробив для нас Еф. 2:11–16.
Недільний день як день Господній має бути днем святої праці для Господа, днем, присвяченим вивченню Слова Божого, перебування в молитві, участі в богослужіннях і виявленню християнської любові у справах милосердя Діян. 2:42; 1 Кор. 16:1-2; Як. 1:26; 2 Пет. 1:5-9.
Про шлюб та сім’ю
Ми віримо, що шлюб встановлений Богом – Бут 2:18:24.
Шлюб є союз між чоловіком і жінкою для взаємної допомоги та підтримки, для продовження роду людського та для спільного проходження життєвого шляху в любові та злагоді, доки смерть не розлучить їх. 2:18; 1 Кор. 7:38; 1 Пет. 3:1-7; Еф. 5:22-33.
На підставі Святого Письма чоловік може мати лише одну дружину, а жінка – одного чоловіка Мф. 19:4-6; 1 Кор. 6:16; 7:2.
У випадку смерті одного з подружжя Слово Боже не забороняє одружитися, але тільки в Господі 1 Кор. 7:39.
Ми визнаємо, що розлучення не дозволене Мф. 19:6-9.
Однак у разі перелюбу чи зловмисного залишення сім’ї одним із подружжя розлучення та одруження невинної сторони може допускатися згідно з Словом Божим. 1 Кор. 7:15. Шлюб, будучи Божим встановленням та цивільним актом, оформляється за законами країни, а в церкві отримує благословення через настанову в Слові Божому та молитву Кол. 3:17; 1 Пет. 2:13.
Ми віримо, що діти в сім’ї є дорогоцінним Божим даром – Пс. 126:3. Батьки несуть відповідальність за духовне виховання своїх дітей Кільк. 3:21; Еф. 6:4; Мт. 18:6-7; Втор. 6:5-9; Пс. 77:3-8.
Про друге пришестя Ісуса Христа і про суд
Ми віримо в друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа у силі та славі. Діян. 1:1; Мт. 25:31; 26:64; 1 Фес. 1:10; 2 Фес. 1:7; Вiдкр. 1:7.
Другому приходу Ісуса Христа має передувати воскресіння померлих у Христі та зміна вірних, що залишилися живими, невидиме для світу захоплення Церкви та зустріч її з Христом у хмарах. 1 Фес. 4:16–17; 1 Кор. 15:51-67; ФОП. 3:21; 1 Іоан. 3:2.
Ми віримо в судилище Христове для спасенних. 2 Кор. 3:14; 1 Пет. 5:4;1 Кор. 9:24-25; 2Тим. 4:7-8. Ми також віримо у воскресіння всіх померлих і в праведний суд Божий перед Великим білим престолом. Вiдкр. 20:11–12.
Після суду Великого білого престолу настане вічність; для одних вона буде блаженною з Христом, для інших вічними муками. Іван. 5:29; Дан. 12:2; Вiдкр. 22:20.
Ставлення до держави
Ми віримо, що влада встановлена Богом. Рим. 13:1-2. Християнин має бути зразковим громадянином своєї вітчизни, він покликаний коритися владі “не лише зі страху покарання, а й по совісті” Рим. 13:5-7; Бер. 12:17; 1 Пет. 2:13–17.
Як громадяни своєї країни християни покликані “віддавати кожному належне”, тобто виконувати закони держави Лук. 3:14; Діян. 23:12-23; 1 Пет. 2:13-14; Рим. 13:1-7.
Християни зобов’язані за допомогою благочестивого життя і молитви боротися зі всяким злом у житті суспільства, сприяючи торжеству добра Рим. 12:17, свободи 1 Кор. 7:21, справедливості Флп. 4:8, миру для всіх людей 1 Пет. 3:11; Рим. 14:19; 12:18; Євр. 12:14.
Ми покликані молитися за уряд, щоб вживання довіреної йому влади зберегло мир і правосуддя Єр. 29:7; 1 Тім. 2:1-2.
Ми віримо, що Церква Христова не від світу цього Іоан.18:36. Церква, визнаючи своїм Главою Христа, по суті не може перебувати під пануванням світської влади; тим більше вона не може сама мати світську владу і не може діяти в її дусі та її методах Мф. 20:25-28; Цибуля. 12:13–14.
Відділення церкви від держави відповідає принципам євангелії. Ми вважаємо неприпустимим будь-яке людське втручання у канонічне виконання обов’язків нашої християнської віри, у наше ставлення до Бога. Церква у своїй канонічній діяльності стосовно держави керується словами Христа: Мф. 22:21.